ГЛОТА́, и́, ж., діал. Скупчення народу; натовп. І ріпник почав протискатися.. та й швидко загубився у глоті (Фр., І, 1955, 181); Глота людей збільшалася [збільшувалася] з кожною хвилею (Ков., Тв., 1958, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 87.