ГЛИ́НЯНКА, и, ж., розм. Хата або інша будівля з глини. Свиней він випасав по вулиці та на вигоні біля глинянок, близько від дому (Збан., Сеспель, 1961, 423); — Можна і до мене, в стару глинянку [завітати],.. Вона останній рік псує шерегу (Рад. Укр., 6.IV 1961, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 85.