Про УКРЛІТ.ORG

глинище

ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205); [Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр., III, 1952, 94); В дворі у нас почали копати глинище (Вас., II, 1959, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.

вгору