ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові.. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (Збірник про Кроп., 1955, 34); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Мокр., П’єси, 1959, 29); * У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (Скл., Хазяїни, 1948, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 61.