ГИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех., розм.

1. Бити м’яч під час гри в гилки.

2. перен. Бити, лупцювати. Він усіх гилить, нікому не змиряє (Сл. Гр.); — Гамселити [панів], — підказав Покиван.— Товкмачити, — підказали з юрби..— Трощити! — Гепати! — Гилити! — Голомшити! — Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).

3. перен. Багато правити (про ціну).

4. перен. Багато набирати, накладати чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 61.