ГЕТЬМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст. Бути гетьманом. Небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував — Тільки півтора года (Укр.. думи.., 1955, 94); Волею повсталих події висунули наперед Косінського з його реєстровцями, і він гетьманував (Ле, Наливайко, 1957, 45); Аматорів гетьманувати В радянській, нашій стороні Спитати хочеться мені: — Втекли останній раз ви в Штати, А далі ж вам куди втікати? (Воскр., З перцем!, 1957, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 58.