ГЕНДЛЯ́Р, а́, ч., зневажл. Той, хто гендлює; баришник, спекулянт. Тільки на розі якийсь гендляр відкрив крамницю і скуповує за безцінь коштовні речі, картини, килими та сплавляє їх фашистським генералам (Хижняк, Тамара, 1959, 103); В безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі.., і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 49.