ГЕ́МЗИТИ, ить, недок., безос., діал. Мрячити, імжити. — Пам’ятаю, — поганий був ранок: туман наліг на землю, гемзило (Коцюб., І, 1955, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 48.