ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до запалу, захоплення; запальний. Тут Килигея вже ждали кілька місцевих жителів: похмурі рибалки в зюйдвестках та гарячковитий фронтовик (Гончар, Таврія.., 1957, 337); До Дмитра вдруге підійшов Микола Остапець, гарячковитий і до безрозсудності сміливий в боях воїн (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 759).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 38.