ГАРЯЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, недок. Бути у збудженому стані. — Де та правда, по котрій нам велено жити, де вона ділася? хто її вкрав у нас? — гарячився Чіпка (Мирний, II, 1954, 170); — Ось ви не гарячіться, дівчатка, не засмикуйте свого отамана, — спокійно стримував він заробітчанок (Гончар, Таврія.., 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 37.