ГАРНІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Додавати гарнір (до м’ясної або рибної страви). Безбородько сидів за столом з серветкою на грудях і з виглядом дегустатора гарнірував м’ясо маринованими грибками (Вільде, Сестри.., 1958, 542).

2. заст. Прикрашати, оздоблювати. — Дуже дякую, Гелю, але ви маєте тепер свої клопоти: кури різати.., індики скубати.., торти гарнірувати… (Вільде, Сестри.., 1958, 572).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 34.