ГАРМО́НІЙКА, и, ж. Зменш. до гармо́нія². Вій тримав біля рота губну гармонійку (Коз., Блискавка, 1962, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 33.