ГАРМИ́ДЕР, у, ч., розм.

1. Безладний галас; метушня. Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі (Шевч., І, 1951, 318); Незабаром тріскотнява і гармидер знялись і ліворуч в лощині, десь зовсім близько, де було досі порівняно спокійно (Гончар, III, 1959, 138).

2. Відсутність або порушення ладу; безладдя. Серед гармидеру, що панує у покої, де, здавалося, ніхто ніколи не прибирав, він почував себе невимушено і більше ніж добре (Рибак, Помилка.., 1956, 57).

3. перен., рідко. Майно. — Бідував я рік, бідував і другий, а далі дивлюсь, що непереливки, кинув я к нечистому своє ремество. Спродав я свій гармидер (Н.-Лев., І, 1956, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 32.