ГАРМА́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець, який обслуговує гармату. Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Янов., І, 1958, 141); Гарматникам, пішим, кінноті 1 флотові — честь і любов (Рильський, І, 1956, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 32.