ГАРКА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. гарка́вити. Михайлик з помітного гаркавлення, з химерної вимови впізнав Пилипа-з-Конопель (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 31.