ГАРИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гари́кати. Частенько з незвичною теплотою, а не, як бувало, з сердитим гариканням звертався до нього [сина] (Речм., Весн. грози, 1961, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 31.