ГАМАЛИ́К, а́, ч., діал. Карк. Мені видко було крізь одхилені двері обидві фігури, що сиділи край столу одна проти одної, гамалик станового, його круглі високі плечі (Коцюб., II, 1955, 275).

◊ Да́ти по гамалику́ — те саме, що Да́ти по поти́лиці (див. поти́лиця). — Дала йому по гамалику та й на тім кінець (Фр., VI, 1951, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 24.