ГАМАЗЕ́Й, ю, ч., ГАМАЗЕ́Я, ї, ж., заст. Будівля для зберігання зерна, муки та інших предметів. Для сильной армії своєї Рушниць, мушкетів, оружжин Наклали повні гамазеї (Котл., І, 1952, 188); Вуличка, що вела на толоку до гамазею, підіймалася все крутіше (Гончар, Таврія.., 1957, 440); Біля сільської гамазеї гум, мов у вулику: сюди з хуторів везли хліб і відразу ж роздавали біднякам (Чаб., Шляхами.., 1961, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 24.