ГАЛО́П, у, ч.

1. Швидкий біг коня навскач. Кінь рвонув, Підскочив і в галоп пустився (Фр., X, 1954, 286); Він босими ногами гамселив коня по ребрах, змушуючи його ставати дибки і вриватися в галоп (Чаб., Балкан. весна, 1960, 396); * Образно. [Ромодан:] Ви ж корінним були. Кажуть, здорово ходили… Тільки торкне вас Іван Іванович, а ви зразу в галоп (Корн., II, 1955, 294).

◊ На гало́пі ї́хати (під’ї́хати і т. ін.) — галопом їхати (під’їхати і т. ін.). Богдан Хмельницький під’їхав на галопі (Панч, III, 1956, 293); На галопі влітає у двір пожежна команда (Головко, І, 1957, 348); Розвідники йшли на галопі (Гончар, І, 1954, 397); Взя́ти гало́п — почати швидкий біг навскач (про коня). Миколин кінь відразу взяв галоп (Сміл., Зустрічі, 1936, 203).

2. Старовинний швидкий бальний танець і музика до нього. Шум, метушня, сміх, уклони, Галоп, мазурка, вальс (Пушкін, Є. Онегін, перекл. Рильського, 1949, 451); Найбільше йому подобалася музика швидка— польки, галопи, фокстроти (Сенч., Опов., 1959, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 21.