ГАЛАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Здіймати галас (у 1 знач.); сильно кричати. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (Н.-Лев., III, 1956, 71); Галасували в гіллі осокорів граки (Ков., Сальвія, 1959, 216).

2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості. На ділі "економісти", які найбільше галасували про робітничу самодіяльність і про масовий рух, були опортуністичним, міщанськи-інтелігентським крилом у робітничому русі (Ленін, 20, 1950, 223); — Зараз за кордоном газети.. галасують про те, що ми не в силі виконати план видобутку нафти для експорту (Донч., II, 1956, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 19.