ГАЛАСЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. галасли́вий. Саламов мовчить. Тривога так вплинула на нього, що він раптом позбувся своєї звичайної метушні й галасливості (Донч., II, 1956, 215); Наманганське життя відрізнялося від попередніх років багато чим та ще й надмірною галасливістю газет про майбутній процес голодностенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 19.