ГАЛАПА́С, а, ч., діал. Дармоїд. Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (Мак., Вибр., 1954, 433);

* Образно. Де розсядеться один такий галапас [будяк], там зараз біля нього видно цілу громаду менших, мабуть, паростків із його кореня (Фр., IV, 1950, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 19.