ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч., І, 1951, 508); На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 18.