ГАК, а, ч.

1. Металевий або дерев’яний стрижень, загнутий на одному кінці. Вона затремтіла і тривожно поглянула на стелю, в якій стримів забитий чорний, грубий, дерев’яний гак (Фр., І, 1955, 255); Повільно, ледве помітно пішов угору головний гак крана (Собко. Біле полум’я, 1952, 319).

2. Те саме, що баго́р. Б’ються соцькі І розсильні, Б’ються й рибаки, Водять шнури край пролому Ості і гаки (Рудан., Тв., 1959, 162); Клуня в полум’ї. Гакам рвуть покрівлю, щоб розтягти (Головко, І, 1957, 348); // Невеличкий загнутий металевий стрижень з гострим вістрям на одному кінці, що чіпляється другим кінцем до волосіні вудочки для ловлі риби; гачок, — Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77); Хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (Донч., III, 1956, 103); * У порівн. — Хто його зна, що зі мною поробилося: тягне мене, мов гаком тягне в свою сторону (Коцюб., І, 1955, 141).

3. Те саме, що за́щіпка 1. Олімпіада Іванівна тим часом зачиняє двері на гак (Л. Укр., II, 1951, 82); Явдоха накинула на двері гак (Донч., III, 1956, 12).

4. перен., розм. Про щось додаткове або зайве. Коли б оце Мирошниченкові самому довелося поносити дитя,.. різав би норму [землі] як миленький, ще й на гак не поскупився б (Стельмах, II, 1962, 20); Буває гак непомітний — якийсь невеличкий доважок, а буває, що далеко про нього чутка йде (Рад. Укр., 17.I 1961, 3).

◊ Да́ти га́ку; Зроби́ти гак — пройти, проїхати зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Щоб добратися сюди, на Слобідку, довелось, мабуть, верстов п’ять гаку дати (Головко, II, 1957, 619); Ще й проїжджий який-небудь.. буває спеціально заверне сюди, зробить гак, щоб напитись (Гончар, Тронка, 1963, 54);

З га́ком — з невеликою надбавкою; з чимось. Працювати в газетах я почав пізненько, тоді, як мені вже стукнуло тридцять з гаком літ (Вишня, II, 1956, 355); Від хатинки до лісу буде не більше верстви з гаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 493).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 17.