ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий. Був один гайник, котрий мав три сини. Він дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм свою службу (Калин, Закарп. казки, 1955, 154); Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (Турч., Зорі.., 1950, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 17.