ГАЙВОРОНЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що гайвороня́. Дівчинка підросла і гонила худобу на пашу. А там чужі діти дражнили гайвороненям через те, що брати її гайворонами поставали (Укр.. казки, 1951, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 15.