Про УКРЛІТ.ORG

гадючник

ГАДЮ́ЧНИК, а, ч.

1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур’янами (Гончар, Тронка, 1963, 285).

2. перен. Скупчення ворожих сил. Доки минули цей розворушений гадючник — смугу повсталих колоній та хуторів — до краю вимучились всі, від командира до гуртоправа (Гончар, Таврія.., 1957, 414); В своєму гадючнику українські буржуазні націоналісти розпинали і обпльовували ім’я Шевченка, лили на нього потоки бруду,.. дико знущалися над його світлою пам’яттю (Жовт., 2, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 11.

вгору