ГА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. га́вляться; недок., діал. Гаятися. — Доки він гавитиметься на тому вокзалі? (Гончар, Новели, 1954, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 8.