ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко., зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Тич., III, 1957, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 692.