ВІ́ХАЛО, а, с., діал. Завірюха, метелиця. Не стало видно ні неба, ні землі, — все то одно непроглядне віхало… аж страшно, аж сумно стало! (Мирний, II, 1954, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 690.