ВІ́ТРЯНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ві́тер. Свіжі вітряні струмені вривалися до кімнати (Шиян, Гроза.., 1956, 227); Вітряна сила; Вітряний подих; // 3 вітром. Вона все ходила дивитись,.. Дожидала — нікого не було цілу ніч тую чорну, вітряну (Вовчок, І, 1955, 246); Ранок видався хоч і ясний, а вітряний (Головко, II, 1957, 335); Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1956, 42); // перен. Бурхливий, тривожний. Шуми, шуми, рясне верхів’я, епохо наша вітряна! (Тич., І, 1957, 142).

2. перен., розм. Легковажний, пустий. Щось віє покривалами тонкими, так прудко-прудко, крутячись у танці… Якісь таємні вітряні дівчата, веселі діти смутної пустині? (Л. Укр., І, 1951, 303); // Безтурботний, пустий. Вітряне дитинство зникло за горами, Ми ж були гіллячками, стали яворами! (Мал., І, 1956, 230).

ВІТРЯНИ́Й, а́, е́. Який діє за допомогою вітру. Створює [І. Д. Папанін] там прекрасно устатковану станцію з ангаром для літаків, науковими павільйонами, вітряним двигуном (Видатні вітч. географи.., 1954, 148).

◊ Вітряна́ ві́спа — інфекційна дитяча хвороба, яка, на відміну від звичайної віспи, не залишає рубців. У дітей [старшого віку].. вітряна віспа спостерігається рідко (Пік. гігієна, 1954, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 689.