ВІТРА́Ж, а́, ч. Малюнок на склі або візерунок з кольорового скла (у вікнах, дверях і т. ін.). В своїх полотнах — або краще вітражах, бо це малювання по склу, він [мороз] виявляв багатий декораційний смак (Коцюб., II, 1955, 433); Старовинні вітражі, вправлені замість шибок у вікна й двері, створювали химерну гру світла (Собко, Стадіон, 1954, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 687.