ВІСІМДЕСЯ́ТИЙ, а, е. Числ. порядк. до вісімдеся́т. Зустрічав уже якусь не то вісімдесяту, не то дев’ятьдесяту весну, а все ще не міг рівнодушно [байдуже] відноситися до її приходу (Хотк., II, 1966, 21); Вісімдесяті роки XIX ст.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 683.