ВІСЬ, осі́, ж. 1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев., III, 1956, 125); По такій дорозі три дні їхатимеш і колесо не спаде, і вісь не трісне (Вишня, І, 1956, 370); // Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо. В 1920 р. Уфімцев збудував модель акумулятора у вигляді диска, що обертається на вертикальній осі з шарикопідшипником (Цікава фізика.., 1950, 79).

2. спец. Уявна пряма лінія, яка проходить через середину якого-небудь тіла чи простору. Вже давно встановлено, що і вісь обертання Землі не зберігав незмінно свого положення в просторі (Наука.., 8, 1956, 25); Віссю вулиці називається лінія.., що йде по середині вулиці і ділить її на дві частини (Автомоб., 1957, 254).

3. перен. Суть чого-небудь, те основне, навколо чого щось відбувається. Бригадир розпитав, як посувається в районі справа з механізацією, бо, мовляв, у цьому вісь питання (Ю. Янов., І, 1958, 442); Металургійне виробництво ставало для мене животворною віссю життя (Ле, Право.., 1957, 6).

4. перен. Військово-політичний союз, що укладається імперіалістичними державами з агресивною метою. Нова вісь Вашінгтон — Бонн.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 685.