Про УКРЛІТ.ORG

вістовик

ВІСТОВИ́К, а́, ч.,рідко. Те саме, що вісту́н 1. * У порівн. Аж ось і вітерок де не взявся: тихо зашелестівши листвою, він пробіг понад землею, наче вістовик скрикнув: "Стережіться!", і скрився (Мирний, IV, 1955, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 685.

вгору