ВІСК, во́ску, ч. 1. Пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб., II, 1955, 352); Той факт, що бджоли самі виділяють віск для будівництва стільників, тепер загальновідомий (Бджоли, 1955, 54); * Образно. Було видно: не характер в Антоніни Никонівни — віск. З неї хоч свічки ліпи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 175); * У порівн. Нимидора лежала жовта, як віск (Н.-Лев., II, 1956, 248).

◊ Вилива́ти з во́ску [тала́н] до́лю, заст. див. вилива́ти.

2. Якісно близька до бджолиного воску маса мінерального або рослинного походження. У копальнях земного воску бачив Яким чималі дива… (Ков., Світ.., 1960, 27); На поверхні листків багатьох рослин спостерігається утворення тонкого шару воску, який виділяється клітинами епідермісу (Практ. з анат. рослин, 1955, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 683.