Про УКРЛІТ.ORG

вірниця

ВІ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет С. Чиковані] диктував свої поезії дружині, найвідданішій вірниці його життя (Літ. Укр., 25.IV 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 681.

вгору