ВІРНЕ́НЬКО. Присл. до вірне́нький. А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (Нар. лірика, 1956, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 680.