ВІРЛИ́НИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що орли́ний. У них же [комсомольців] крила, ще й крила вірлинії (Ю. Янов., І, 1958, 568); Вірлині очі вчителя відразу помічають два нові обличчя (Вільде, Б’є восьма, 1945, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 680.