ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, заст., уроч. Стос. до вінценосця. Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі "цар пішки ходять…" (Вишня, І, 1956, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 678.