ВІЙЯ́, я, с. Дишло у воловому возі. Лаврін сидів на возі, спустивши ноги на війя (Н.-Лев., II, 1956, 308); Заремба думав про те, що треба переробити війя для волів (Сміл., Сад, 1952, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 671.