ВІЙТИ́ХА, и, ж., заст. Жінка війта. [Бовт:] Багато тобі війтиха заплатила, щоби ти для неї адвокатом була? (Фр., IX, 1952, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 670.