ВІЗО́К, зка́, ч. 1. Зменш. до віз1. І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (Котл., І, 1952, 80); Мимо вузенькою дорогою рипить.. благенький візок з горою снопів (Вас., II, 1959, 160).
2. заст. Екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом. Потому купить дві пари баских коней та візок із шибками (Коцюб., І, 1955, 101); Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ганку легкий ресорний візок (Мур., Бук. повість, 1959, 143).
3. Невелика коляска, в якій возять маленьких дітей. Художник.. прикотив звідкись свій дитячий візок з різним скарбом: сувої полотна, фарби, папір… (Гончар, I, 1954, 209).
4. спец. Механічний пристрій для перевезення вантажів і людей. Перевірено в роботі установку для електрифікації пересування візків підвісних доріг (Наука.., 6, 1956, 22); Для перевезення жатки до кожного комбайна додається транспортний візок (Зерн. комбайни, 1957, 81); // Пристрій на чотирьох або двох колесах для ручного перевезення невеликих вантажів. Десятки тачок, візків, навантажених каменем і лантухами з піском, рухались по валу (Бойч., Молодість, 1949, 134); При роботі в саду бочку з обприскувачем переносять або перевозять на візку (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 66).
5. Назва гри в карти. В хлюста, в пари, в візка іграли І дамки по столу совали (Котл., І, 1952, 77).
◊ Підвезти́ візка́ кому — нишком зробити комусь прикрість. [Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко… (Мирний, V, 1955, 176); Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Сміл., Сашко, 1957, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 669.