ВІЗЕРУНКО́ВО. Присл. до візерунко́вий. Проїжджаючи повз старовинну мечеть, [Синявій] не міг не спинитися біля візерунково облицьованого мінарета (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 668.