ВІДШКВА́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Відтопити (сало).

2. перен., розм. Те саме, що відшмага́ти 1. —Як одшкварили його, то вже він ніколи не бився (Мирний, І, 1949, 159); Було, ні за що батожжям одшкварить (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 664.