ВІДЧУ́ЖУВАНИЙ, а, е, юр. Дієпр. пас. теп. ч. до відчу́жувати 2. За відчужувану землю Директорія встановлювала викуп (Іст. УРСР, II, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 662.