ВІДХІДНИ́Й, а, е. Пов’язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Обід відхідний (Сл. Гр.).

∆ Відхідни́й про́мисел, іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 655.