ВІДХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДХИЛИ́ТИСЯ, илю́ся, и́лишся, док. 1. Нахилятися в якийсь бік порівняно з попереднім положенням. Вона не од-хилялась, а ще мов ближче пригорнулась до його (Мирний, IV, 1955, 166); Стрілка компаса відхиляється від свого звичайного положення (Наука.., 2, 1957, 14); В тій хвилі відхилилася запона намета (Фр., VI, 1951, 103); Підполковник і сотник схопилися за зброю, відхилились од вікон (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 62); // Відчинятися (про двері, кватирку тощо). В цей момент двері відхиляються (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 81).

2. Переміщатися в якийсь бік від прийнятого або усталеного напряму руху. Ріки ніколи не течуть по прямій лінії, а завжди відхиляються (Курс заг. геол., 1947, 108); — Ми не будемо відхилятись од маршруту (Донч., II, 1956, 28); Соломії здавалось, що вона дуже одхилилась уліворуч (Коцюб.. 1, 1955, 361); Солом’яна чуприна спадає хлопцеві на лоба, а очі з-під неї зірко примружені весь час вперед, щоб не збитися з курсу, не відхилитись від судна вбік (Гончар, Тронка, 1963, 235); // Не збігатися, утворювати різницю з чимсь (про час). Середній час відхиляється від справжнього на різну величину протягом, року (Астр., 1956, 37); // перен. Перериваючи розпочату тему розмови, переходити до іншої.

3. перен. Припиняти зв’язки з кимсь; відвертатися. Як почалася ця попівська панщина, селяни почали потроху одхилятись од священиків (Н.-Лев., III, 1956, 175).

4. перен. Своїми діями, вчинками відходити, відступати від постанови, програми тощо. Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду, який по маніфесті 17-го одхиляється дедалі направо (Копюб., III, 1956, 285).

5. тільки недок. Пас. до відхиля́ти 1, 3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 654.