ВІДХИ́ЛЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія та її результат за знач. відхили́ти 1, 3 і відхили́тися 1, 2. Кут відхилення стрілки електрометра буде тим більший, чим з більшою силою діятиме на неї поле (Курс фізики, III, 1956, 34); Відхилення течії рік залежить від того, що вода зустрічає опір порід у берегах та на дні долини (Курс заг. геол., 1947, 108); Відхилення пропозиції.
2. Відступ від правильного, типового, прийнятого. Маркс і Енгельс якнайрішучіше відстоювали філософський матеріалізм і не раз роз’яснювали глибоку помилковість усяких відхилень від цієї основи (Ленін, 19, 1950, 4); Відхилення розмірів частин споруди від вказаних у проекті не повинні перевищувати допустимої величини (Інж. геод., 1959, 10); // Відмінність, різниця порівняно з чим-небудь. Відповідно до всього розвитку цієї літературної мови, саме полтавсько-київська її основа назавжди асимілювала собі тимчасові місцеві (іноговіркові) відхилення (Пит. походж. укр. мови, 1956, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 654.