ВІДУЧО́РА, присл. Від учорашнього дня. —Так, відучора знав я про них [наміри пані Офки] і пообіцяв берегти тайну (Оп., Іду.., 1958, 499).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 653.